Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
Як повідомляє офіційний веб-сайт Городнянскьої районної ради, зараз кожен може звернутися до керівництва районної ради , а також до начальників відділу апарату району. Листи в електроннiй формi не є офiцiйним зверненням. Вони не підпадають під дiю норм Закону України “Про звернення громадян”.
Більш докладніше про звернення можно ознайомитись на офіційному сайті рай.ради , на сторінці: http://gorodnya.cg.gov.ua/single_page.php?menu_id=21&NameTable=static_page&TypeCod=&DEPAT=39&pm=serenev_menu
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
Мій рідний край — маленька Батьківщина
Лісів безмежжя й нив широкополих
Земля послала лагідно до ніг.
До болю рідне й миле все навколо,
Як ти ступив на батьківський поріг. (2)
Приспів:
Мій рідний край — маленька Батьківщина.
Волошка в житі, пісня солов’я;
Мов матір, наймиліша і єдина,
Славетна Городнянщина моя.
Мов рушники, прослалися дороги,
Покликавши в незвідані світи.
Але сюди, до отчого порогу,
Де б не були, ми прагнемо прийти. (2)
Приспів.
Земля немало лицарів зродила,
Мужніли тут герої на очах.
Козацький дух і прадіда могила
Єднали нас під переможний стяг. (2)
Приспів.
Нащадки гідні — діти і онуки —
Вгамують спрагу з того джерела,
Де пахнуть хлібом материнські руки,
Слов’янська дружба пишно розцвіла. (2)
Приспів.
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
Як квітку – царівну Лілею
Щастя в руках зігрівати…
Приречений, мила, твоєю
Дрібною піщинкою стати!
Приспів:
Травинки в душі порив,
Перелісок зріднив поля…
Тобі велич гір і морів
Схилю, Городнянська земля!
Омиють дощі в мені
Ріллю, де наш рід ходив…
У кожнім малім зерні
Є залишок твоїх див.
Приспів:
За все, що отримав я,
Що зміг на крилі встояти…
Рідненька матуся моя,
Світові буду співати!
Приспів:
Травинки в душі порив,
Перелісок зріднив поля…
Тобі велич гір і морів
Схилю, Городнянська земля!
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
На нашім просторі не так і вітер віє,
Бо золоте зерно в полях колосить.
Городні несемо усі надії й мрії,
Городні несемо усі надії й мрії,
Побути наодинці серце просить.
Перед тобою, о свята земля!
І вже на цих дорогах не згубитись…
Все обіймаємо – ріки, і поля,
Не можемо на рідну надивитись.
Стаєм міцні, могутні, наче дуб,
Що лише кореням завдячний висотою,
І кожної пташини голос люб,
Бо ми землею зрощені одною.
І поки житиме на світі хоч один,
В чиєму серці Городнянщина донині,
Він матері складатиме уклін:
Пробач, рідненька, за усі провини . . .
На нашім просторі не так і вітер віє,
Бо золоте зерно в полях колосить.
Городні несемо усі надії й мрії,
Городні несемо усі надії й мрії,
Побути наодинці серце просить.
Перед тобою ми, свята земля!
І вже на цих дорогах не згубитись..
Сльоза проймає, навіть звіддаля
Не можемо на рідну надивитись.
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
Прямує кожна днина
До майбуття уплав…
Мала є батьківщина –
Її життям прослав!
Приспів:
Щасливі Городнянщиною йти,
По доріжках, що з дитинства знали
І давали сили підрости,
Цілим світом душу переймали.
Своя в історії мета –
Любили предки волю,
І, вибираючи міста,
Для нас обрали долю.
Приспів:
І хоч усе минається,
Та піснею зліта:
Городня залишаєтьс я
Нам рідна і свята!
Приспів:
Щасливі Городнянщиною йти,
По доріжках, що з дитинства знали,
І давали сили підрости,
Цілим світом душу переймали.
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
Вранішнє сонце кинуло промінь
В трав розмаїття густе,
І освітило горді пілони
Символи дружніх сестер.
Щиро вітають дочку і сина
Луки, озера, поля.
Тут відкриває шлях в Україну
Нам Городнянська земля.
Приспів:
Край поліський, краю рідний,
Все у пам’яті твоїй, –
І Лиственські княжі війни,
І з фашистами бої.
Боронили дім священний
Городнянські козаки,
І монахи із Мощенки,
І Хоробич вояки.
Лан колоситься, хліб золотиться,
Льон синьоокий цвіте.
А у криницях чиста водиця,
Кожне джерельце святе.
В щедрому лісі пташине братство
Пісні несе до зірок,
Та найцінніше наше багатство,
Це – городнянський народ.
Июль 11th, 2009 -- категория: Разное |
У минулий вівторок у районній раді відбулось засідання комісії під головуванням О.І. Верхуші по проведенню районного конкурсу на створення мистецького твору – Гімн Городнянського району. Було розглянуто надіслані на конкурс перші поетичні тексти. Комісія рекомендувала опублікувати їх у газеті для ознайомлення широкому загалу.
Водночас комісія нагадує, що конкурс триватиме до 1 серпня ц.р., і бажаючі ще можуть взяти в ньому участь.
На конкурс подаються твори, які раніше не видавалися і не виконувалися. Поетичний текст повинен оспівувати любов до рідного краю, відображати його історичні, культурні і трудові традиції. Мелодія повинна бути урочистою і життєстверджуючою. Конкурсні матеріали можуть бути подані у вигляді нотного запису або на аудіо-, CD-носіях.
Свої матеріали, а також пропозиції по опублікованих текстах надсилайте в районну раду або в редакцію газети «Новини Городнянщини». Тел.: 2-35-91 та 2-12-95.
Успіхів вам і високого натхнення.
Подаємо вже надіслані поетичні тексти.
Автор материала: Хмеленок Н.П. Тема обсуждается на форуме: http://gorodnya.net/forum/gorodnya/news/2009-07-03/vybiraem-gimn-gorodnjanshhiny.html
Поэтические тексты будут добавлены на этот сайт немного позднее.
Июль 11th, 2009 -- категория: Новости |
Знайомі мандрівники по р. Снов Сергій Ли-согор та Ігор Торопигін цього року вийшли на новий рівень своїх відпускних маршрутів – узялись пройти р. Десною. Більша річка – більший екіпаж – вирішили вони і запросили до експедиції ще двох любителів активного відпочинку Анатолія Ясного і мене. Розширила-ся і програма. Крім відпочинку, поставили собі завдання збирати і записувати фольклорні твори у жителів Придесення. Особливо хотіло-ся добути місцеві легенди про цю чарівну по-ліську річку, зустрітися з рибалками. Приємно, що ідею подорожі підтримали не тільки її учасники. Так відома фірма «Агро-аптека» допомогла з організацією і оснащенням експедиції, а райрада УТМР надала прекрасні човни для мандрівки.
12 червня два човни, прикрашені пра-порцями «Агро-аптеки», були спущені у води р. Десни на околиці с. Максаки, і два екіпажі рушили назустріч пригодам, яких трапилось за три доби достатньо. Десна привітно зустріла нас по-літньому теплою погодою і живописними краєвидами, і більша частина першого дня минула як курортний маршрут. Час від часу ми виходили на берег, купалися і ловили рибу. Дорогою нам трапився охайний, немов іграшковий, річковий пароплав «Гайдамак».
Під вечір погода піднесла неприємний сюрприз – грозові фронти обступили експеди-цію з трьох сторін, залишивши, немовби насміхаючись, сонячну днину позаду. Здава-лось, от-от розпочнеться злива, бо блискавки так і вигравали на обох берегах і спереду. Вітер підняв хвилі, і розпочалася справжня гойданка, як на морі. Та, мабуть, сама річка оберігала мандрівників від дощу – над човнами і не капнуло. Зате на берегах і спереду лило від душі.
Раптом з-за повороту виринув острівець, невеличкий, проте досить високий і сухий – такий собі деснянський Буян. На ньому нам трапились двоє місцевих рибалок, які підка-зали, що вниз за течією є протока, яка сполучає річку з великим мальовничим озером Уланівським, на березі якого ми й вирішили отаборитись. Густі чагарники нависали над вузькою і досить довгою протокою. Ми були змушені зняти весла з кочетів і гребти при самих бортах, відчуваючи себе скоріше у Амазонській сельві, аніж у долині Десни. Коли, нарешті, зелена тиснява розступилась широчінню озера, часу милуватись краєвидом просто не лишилось – буря, яка так тендітно обійшлась з нами на ріці, набирала нової сили. До того ж починало суте-ніти. Похапцем знайшли місцину для ночівлі і розвантажили човни. Тим часом піднявся шквальний вітер, який ламав гілля з дерев. Ліс, у якому ми, змагаючись із вітром, ставили намети, стогнав і гув. А багаття для приготування вечері довелось розкладати вже під дощем.
Та тільки-но закипіла у казанку каша, як вітер і дощ втихли. А до табору завітав загадко-вий чоловік, увесь у зеленому одязі. Він поцікавився нашим уловом і, побачивши його мізерність, дав нам з піввідра линів і плотви на вечерю. Ми, в свою чергу, запросили рибалку до столу. Борис Миколайович, своє прізвище він просив не називати, виявився цікавим співрозмовником і знавцем місцевих легенд. До півночі ми з захопленням слухали його історії про Придесення. У непевному світлі багаття перед нами вставали образи загадкових річкових людей, яких бачать місцеві рибалки під час нічних риболовель. Ці створіння стоять по берегах і спостерігають за людьми, особли-во у місячні ночі, а тільки-но їх помічають – вони пірнають і ніби розчиняються у нічних водах ріки. Історія про урочище Верети, в якому нечиста сила зтягує рибалок з човнів у воду, добряче полоскотала нам нерви, як справжня страшилка піонерських часів. А випадок, коли місцева праля підодіяльником спіймала сома, навіть потішив.
Вогкий світанок приємно освіжив після спекотної задухи попереднього дня. З новими силами, хутко зібравши свій нехитрий крам, ми рушили далі, все ще вражені нічними оповідками Бориса Миколайовича.
Човни минали мальовничі берегові краєвиди, складені з високих круч, затоплених дерев, химерно перевитих коренів. Упродовж кількох годин за човнами летів коршак, швидко-крилий хижак кружляв над нами, ніби про-воджав. Усе це на фоні похмурого мінливого неба підсилювало недавні містичні відчуття. В обідню пору зробили привал. На березі розкла-ли вогнище і зварили запашного чаю. Після чаювання погода ніби перейняла наш настрій, стих вітер, розійшлись хмари, і решту дня човни пройшли по тихій воді під лагідним сонечком. Під вечір зіткнулися з новою проблемою – декілька попередньо визначених для ночівлі місць видались непридатними, бо мали глинис-ті береги. Ноги у такому березі провалювались вище коліна, хоч з води усе виглядало як твердий піщаний пляж. Нарешті догребли до тихої притоки Десни – річки Кривуші, на мальов-ничих берегах якої і отаборились. І знов на вечерю до нас завітав дощ, благо, встигли підняти намети.
На світанку наступного дня Ігор і Сергій показали майстер-клас риболовлі. Сергій впіймав на донки двох сомів і двох йоржів, а Ігор «настьобав» спінінгом окунців. Натхненний їхніми успіхами Анатолій навіть спробував свої сили у підводному полюванні, проте не успішно. Якось сумно було полишати гостинні береги Кривуші, та Десна кликала вперед.
Зранку по руслу дув супутній вітер, і ми скористались цим. Кожен екіпаж встановив на своєму човні імпровізовані вітрила, і почалась справжня деснянська регата. Однак на фінішному відрізку шляху вітер змінивсь на зустрічний, і нам довелось добряче погребти, аби дістатись мети. Тим більше, що погода, як і в перший день, влаштувала гру на нервах: декілька грозових хмар ходили навколо, поливаючи дощем усе навкруги, окрім нас. Напевно, ми сподобались Десні і Придесенню вирішили учасники походу, ступивши на фінішний берег поблизу с.Брусилова. А те, що риболовля не пішла, то вже не ріки провина, а браконьєрів, історій про яких ми наслухались дорогою від місцевих жителів.
Сповнені вражень і потужного заряду енергії, ми кілька днів розповідали рідні і близьким про свої пригоди, а потім вирішили піти на човнах знову, як тільки дозволить час.
П.ДУБРОВСЬКИЙ.
Джерело: http://gorodnya.cg.gov.ua/
