Під сплески хвиль і скрип весла
Июль 11th, 2009 -- категория: Новости | Нет комментариев »
Знайомі мандрівники по р. Снов Сергій Ли-согор та Ігор Торопигін цього року вийшли на новий рівень своїх відпускних маршрутів – узялись пройти р. Десною. Більша річка – більший екіпаж – вирішили вони і запросили до експедиції ще двох любителів активного відпочинку Анатолія Ясного і мене. Розширила-ся і програма. Крім відпочинку, поставили собі завдання збирати і записувати фольклорні твори у жителів Придесення. Особливо хотіло-ся добути місцеві легенди про цю чарівну по-ліську річку, зустрітися з рибалками. Приємно, що ідею подорожі підтримали не тільки її учасники. Так відома фірма «Агро-аптека» допомогла з організацією і оснащенням експедиції, а райрада УТМР надала прекрасні човни для мандрівки.
12 червня два човни, прикрашені пра-порцями «Агро-аптеки», були спущені у води р. Десни на околиці с. Максаки, і два екіпажі рушили назустріч пригодам, яких трапилось за три доби достатньо. Десна привітно зустріла нас по-літньому теплою погодою і живописними краєвидами, і більша частина першого дня минула як курортний маршрут. Час від часу ми виходили на берег, купалися і ловили рибу. Дорогою нам трапився охайний, немов іграшковий, річковий пароплав «Гайдамак».
Під вечір погода піднесла неприємний сюрприз – грозові фронти обступили експеди-цію з трьох сторін, залишивши, немовби насміхаючись, сонячну днину позаду. Здава-лось, от-от розпочнеться злива, бо блискавки так і вигравали на обох берегах і спереду. Вітер підняв хвилі, і розпочалася справжня гойданка, як на морі. Та, мабуть, сама річка оберігала мандрівників від дощу – над човнами і не капнуло. Зате на берегах і спереду лило від душі.
Раптом з-за повороту виринув острівець, невеличкий, проте досить високий і сухий – такий собі деснянський Буян. На ньому нам трапились двоє місцевих рибалок, які підка-зали, що вниз за течією є протока, яка сполучає річку з великим мальовничим озером Уланівським, на березі якого ми й вирішили отаборитись. Густі чагарники нависали над вузькою і досить довгою протокою. Ми були змушені зняти весла з кочетів і гребти при самих бортах, відчуваючи себе скоріше у Амазонській сельві, аніж у долині Десни. Коли, нарешті, зелена тиснява розступилась широчінню озера, часу милуватись краєвидом просто не лишилось – буря, яка так тендітно обійшлась з нами на ріці, набирала нової сили. До того ж починало суте-ніти. Похапцем знайшли місцину для ночівлі і розвантажили човни. Тим часом піднявся шквальний вітер, який ламав гілля з дерев. Ліс, у якому ми, змагаючись із вітром, ставили намети, стогнав і гув. А багаття для приготування вечері довелось розкладати вже під дощем.
Та тільки-но закипіла у казанку каша, як вітер і дощ втихли. А до табору завітав загадко-вий чоловік, увесь у зеленому одязі. Він поцікавився нашим уловом і, побачивши його мізерність, дав нам з піввідра линів і плотви на вечерю. Ми, в свою чергу, запросили рибалку до столу. Борис Миколайович, своє прізвище він просив не називати, виявився цікавим співрозмовником і знавцем місцевих легенд. До півночі ми з захопленням слухали його історії про Придесення. У непевному світлі багаття перед нами вставали образи загадкових річкових людей, яких бачать місцеві рибалки під час нічних риболовель. Ці створіння стоять по берегах і спостерігають за людьми, особли-во у місячні ночі, а тільки-но їх помічають – вони пірнають і ніби розчиняються у нічних водах ріки. Історія про урочище Верети, в якому нечиста сила зтягує рибалок з човнів у воду, добряче полоскотала нам нерви, як справжня страшилка піонерських часів. А випадок, коли місцева праля підодіяльником спіймала сома, навіть потішив.
Вогкий світанок приємно освіжив після спекотної задухи попереднього дня. З новими силами, хутко зібравши свій нехитрий крам, ми рушили далі, все ще вражені нічними оповідками Бориса Миколайовича.
Човни минали мальовничі берегові краєвиди, складені з високих круч, затоплених дерев, химерно перевитих коренів. Упродовж кількох годин за човнами летів коршак, швидко-крилий хижак кружляв над нами, ніби про-воджав. Усе це на фоні похмурого мінливого неба підсилювало недавні містичні відчуття. В обідню пору зробили привал. На березі розкла-ли вогнище і зварили запашного чаю. Після чаювання погода ніби перейняла наш настрій, стих вітер, розійшлись хмари, і решту дня човни пройшли по тихій воді під лагідним сонечком. Під вечір зіткнулися з новою проблемою – декілька попередньо визначених для ночівлі місць видались непридатними, бо мали глинис-ті береги. Ноги у такому березі провалювались вище коліна, хоч з води усе виглядало як твердий піщаний пляж. Нарешті догребли до тихої притоки Десни – річки Кривуші, на мальов-ничих берегах якої і отаборились. І знов на вечерю до нас завітав дощ, благо, встигли підняти намети.
На світанку наступного дня Ігор і Сергій показали майстер-клас риболовлі. Сергій впіймав на донки двох сомів і двох йоржів, а Ігор «настьобав» спінінгом окунців. Натхненний їхніми успіхами Анатолій навіть спробував свої сили у підводному полюванні, проте не успішно. Якось сумно було полишати гостинні береги Кривуші, та Десна кликала вперед.
Зранку по руслу дув супутній вітер, і ми скористались цим. Кожен екіпаж встановив на своєму човні імпровізовані вітрила, і почалась справжня деснянська регата. Однак на фінішному відрізку шляху вітер змінивсь на зустрічний, і нам довелось добряче погребти, аби дістатись мети. Тим більше, що погода, як і в перший день, влаштувала гру на нервах: декілька грозових хмар ходили навколо, поливаючи дощем усе навкруги, окрім нас. Напевно, ми сподобались Десні і Придесенню вирішили учасники походу, ступивши на фінішний берег поблизу с.Брусилова. А те, що риболовля не пішла, то вже не ріки провина, а браконьєрів, історій про яких ми наслухались дорогою від місцевих жителів.
Сповнені вражень і потужного заряду енергії, ми кілька днів розповідали рідні і близьким про свої пригоди, а потім вирішили піти на човнах знову, як тільки дозволить час.
П.ДУБРОВСЬКИЙ.
Джерело: http://gorodnya.cg.gov.ua/
